Гостя ефіру — етнолог, доктор історичних наук, директорка видавництва «Дуліби», письменниця Марина Гримич.
Василь Шандро: Що таке етнографія з точки зору світової науки?
Марина Гримич: Я в цій науці 35 років. Маю право сказати, що займаюся зараз реабілітацією етнографії. Я починала як фольклорист, потім стала етнологом, антропологом і зрозуміла, що етнографія — найкраще, що може бути. Якщо трактувати цей термін так, як його трактують на Заході, то це польовий метод дослідження. В Радянському Союзі сталося так, що це стала наука про матеріальну спадщину.
Я вивчила дуже багато теорій. Я розумію, що найцінніше — знайти якесь невідоме поле, прийти в нього. Зараз люди настільки освічені, що їм не треба розжовувати, яка там закладена національна ідея. Треба правильно зібрати та класифікувати матеріал.
Коли я писала одну з останніх монографій «Життя під піньорами: культурний ландшафт українських поселень Бразилії», я просто поїхала в поле, яке у нас ніхто добре не знав.
Василь Шандро: Чи є ідентичність у мультикультурному світі проблемою для України?
Марина Гримич: Не можна повернути колесо історії назад, це цивілізаційний процес. На це треба спокійно дивитися. Так, будуть внесені нові речі в повсякденне життя. Викорінити ідентичність неможливо.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.