Серед 255 учасників 61-ї Бейрутської книжкової виставки цього року вперше був Український національний стенд. Завдяки сприянню посольства України в Лівані про нашу країну писали чи не в кожному місцевому ЗМІ, а на День України у Бейруті зібралася не лише діаспора, а й видавці, письменники з арабських країн, для яких Україна досить незнана й екзотична. 

Намацуючи дорогу на Захід, українським видавцям варто замислитися над потенціалом Сходу, адже  в усіх 23 країнах із населенням 345 млн читають арабською літературною мовою, і якщо книжка буде перекладена у Лівані, то її прочитають у Єгипті, Омоні, ОАЕ, Йорданії, Іраку тощо.

Який найважливіший ярмарок у Лівані?

Бейрутська книжкова виставка проводиться з 1958 року й організовується Арабським культурним клубом і Асоціацією видавців Лівану. Цьогоріч було представлено 255 учасників,  до 160 з них – власне ліванські, 60-70 – з арабських країн та Ірану, кілька учасників з Туреччини, Франції, англомовних країн. 

Що ж до самого ярмарку, то він досить класичний, без концептуальної літературної програми, хоча з практикою проведення подій й автограф-сесій на стендах. Серед функцій, які виконує ярмарок, перша – локальний ринок, тобто прямі продажі відвідувачам. Друга – бізнес, адже ярмарок відвідують представники книгарень та дистриб’ютори з інших країн у пошуках чогось цікавого й вартого уваги.

Читайте також: Пекінський книжковий ярмарок: зростання ринку, книжки-картинки та едьютеймент

«Це один із найстарших книжкових ярмарків на теренах арабських країн, він проводиться вже 61 рік. Можна сказати, що зараз це такий собі старенький дідусь, трохи консервативний, який у дечому поступається іншим ярмаркам, молодшим, які існують всього 15-20 років. Звісно, ми намагаємось впроваджувати якісь нововведення, щоб підняти культурний рівень, однак на заваді стають певні проблеми:  це і війна, і внутрішні суперечки всередині країни тощо», – вважає секретар Всеарабської асоціації видавців Башар Шебаро (Bachar Chebaro).

Найбільш бізнесово привабливі для арабських видавництв, згідно з невеликим опитуванням учасників, є ярмарок в Ер-Ріярді (Riyadh International Book Fair), Шарджський міжнародний книжковий ярмарок (Sharjah International Book Fair), другий за величиною книжковий ярмарок в арабському регіоні, а саме місто Шардж відоме саме як місто літератури. Ще один великий міжнародний ярмарок проходить в Абу-Дабі.

Тим часом Бейрутський ярмарок – найдовший книжковий ярмарок за тривалістю на території арабських країн. 

«Традиційно ярмарки тривають до 10 днів, однак наш триває 13 з 10-ї ранку до 10-ї вечора, оскільки сюди приїжджає досить багато людей: і учасників і відвідувачів. Учасникам подобається Ліван, тут можна добре представити себе, свої книжки й авторів. На деяких інших ярмарках існують певні обмеження: можуть не дозволити привозити ту чи ту книжку. У Лівані не так, кожен може привезти й представити ті книжки, які забажає. Існує тільки 2 речі, які для нас неприйнятні: книжки з Ізраїлю та книжки, що містять зображення сексуального характеру», – розповідає про ярмарок Фаді Тамім, голова Арабського культурного клубу.

За 13 днів ярмарок відвідує понад 100 000 осіб. У першій половині дня тут можна зустріти багатьох школярів, щодня їх приходить близько 3000-3500 осіб. По обіді потік відвідувачів пожвавлюється, з’являються студенти, старші люди.

«Бейрутський книжковий ярмарок досить довгий, але це правильно. Якщо ти хочеш побачити всіх, хто представлений, тобі потрібен час, може, навіть більше часу, ніж є. Якщо ж часу обмаль – доводиться бігати, щось забуваєш, не встигаєш… Щоб все роздивитись потрібно кожному стенда приділити 15 хвилин чи півгодини… Але тут я звісно говорю про людину, яка «в темі», а не про пересічного відвідувача, яка бачить, а не просто дивиться», – вважає Раймонд Матта, архівіст дитячого видавництва «Samir».

Деякі видавництва приїхали налагоджувати співпрацю і нагадати про себе читачам.

«Наше видавництво працює переважно в ОАЕ, ми приїхали в Ліван, бо тут багато наших авторів та ілюстраторів, а ми хочемо підтримувати зв’язки. У нас багато бестселерів серед дитячих книг,  у 2015 отримали відзнаку Болонського ярмарку, у 2016 році відзнаку кращого видавництва ярмарку в Абу-Дабі… Також в Абу-Дабі ми отримали дуже престижну нагороду Sheikh Zayed Book Award. Наші середні тиражі дитячих книжок – 2-4 тисячі», – ділиться Moхамед Майхоуб, менеджер з продажів Kalimat group.

Як працюють ліванські видавництва?

Якщо брати до уваги загальний книжковий ринок арабських країн, то частка Лівану в ньому становитиме близько 10%. Видавців у Лівані понад 800, проте активними є близько 200, з яких 50-70, власне, цей ринок творять, задають ритм.

Видавці під час роботи орієнтується значною мірою на саме на зовнішній арабський ринок, не тільки на читачів з Лівану.

«Наша продукція – це переважно навчальна література, однак є й художня і нон-фікшн, але це скоріше на експорт. Оскільки досить багато країн послуговуються арабською мовою, то досить просто налагодити співпрацю і постачати книжки за кордон», – коментує секретар Всеарабської асоціації видавців.

Позаяк у Лівані читають англійською і французькою мовами, то на виставці багато видавництв поруч із арабською представляють продукцію цими мовами.

Читайте також: Лейпцизький книжковий ярмарок: політичний акцент, інді-видавці та молоді автори

Але є випадки, коли видавництва інших країн намагаються завоювати арабський ринок, наприклад, видавництво з Італії «Almutawassit».

«Ми базуємося в Італії, але книжки видаємо арабською. Це молоде видавництво, яке існує всього 2 роки, однак швидко розвивається і намагається уважно обирати книжки для публікації. Цього року ми відвідуємо ярмарок вдруге. Видаємо як художню літературу (романи, поезії, оповідання), так і нон-фікшн (політика, економіка, філософія), словом, книжки дуже різноманітні. Слід зауважити, що оскільки це переважно переклади з італійської (хоча й перекладаємо з інших мов, наприклад з англійської, іспанської) на арабську та тексти власне арабських авторів, то орієнтуємось насамперед на арабський ринок. Хоча є у нас і книжки італійською, поки їх зовсім небагато, і це переклади з арабської, орієнтовані на тих, хто хоче дізнатись більше про іншу культуру. Середній наклад у нас становить 1000-2000 примірників. Найпопулярніші книги просто додруковуємо, буває по 5-7 разів, однак наклади не збільшуємо», – розповіла Бушра Моуравед,менеджерка видавництва «Almutawassit».

 

Дизайнер, верстальник Фаєз Аллам з видавництва AdwanPH, що спеціалізується на історичній і художній тематиці, вважає, що люди читають переважно художню літературу, бестселерами стають перекладні романи.

«Наше видавництво видає близько 50 книжок в рік, наклади художньої літератури в середньому – 1000 примірників, науково-навчальної – 300-500.  Після революції в Сирії багато людей зацікавились демократією, розвитком громадянського суспільства, фемінізмом, тож у 2012 році ми почали видавати відповідну літературу, зокрема перекладали з англійської та французької найзнаковіші книжки про фемінізм, до цього таких книг тут просто не існувало. Власне, я вважаю себе феміністом», – ділиться Аллам.

З характерної особливості продукції видавництв – це 90% перевага пейпербуків (книжок у м’якій обкладинці) над книжками у твердій обкладинці. На загал на ярмарку не було представлено багато видавництв, які спеціалізуються на візуальній книжці. Проте було представлене й одну громадську організацію, що консолідувало ілюстраторів і коміксистів, та представляло графічні романи, комікси й книжки художника.

Читайте також: Франкфуртський ярмарок: тренди книжкового та виставкового дизайну

«Я представляю неприбуткову організацію, ми влаштовуємо конкурси для художників, видаємо книжки, індікомікси, графічні романи. Теми досить різні. Маємо авторів з Сирії, Палестини, Єгипту..  Наш засновник, архітектор, любить малювати, саме він оформлює обкладинки багатьох наших видань. Ми маємо один досить цікавий проект. Є багато талановитих художників, які малюють карикатури, комікси, графічні романи. Так-от, ми зібрали їхні біографії, зразки робіт тощо. Вийшло таке собі мистецьке видання. Щороку робимо підбірку з 12-14 нових митців і вміщуємо в нашу книгу», – розповідає ілюстраторка.

 Що читають ліванці? 

За словами Імадеддіна Раефа, перекладача з української на арабську, на першому місці у читачів релігійні книги, книги світової кухні (рецепти відомих кухарів), дитячі книги і література про фітнес і красу жінок.

У Лівані є три великих мережі книжкових магазинів: Antoine, Virgin Megastore та Maliks Bookshop, що є найбільшою і включає 39 книгарень.

У книгарнях можна знайти книжки, видані не тільки в Лівані, а й в інших країнах. Також асортимент не обмежується книжками арабською, також є література французькою та англійською.

Лондонський книжковий ярмарок: без українського стенду і з комп’ютерними іграми

Абед Абоасаф, менеджер виставкового стенда Maliks Bookshop: «З досвіду можу сказати, що люди все ще шукають і читають насамперед романи, саме романи стають бестселерами. Дуже популярні романи для підлітків. Також останнім часом все більше купують книжок про самовдосконалення і саморозвиток, мотиваційну та бізнес-літературу.  Ну і, звісно, книжки для дітей».

Іноземні автори користуються більшою популярністю, ніж арабські. Хоча є й досить багато книжок арабських авторів, які пишуть англійською, і надзвичайно відомі тут, як-от Халед Госсейні чи Насім Талеб.

Читачі також активніше купують книжки, які були нагороджені літературними преміями. В арабському світі однією із найпрестижніших і найвідоміших книжкових нагород для дитячої та підліткової літератури є Etisalat Award, переможців якої визначають щороку під час Шарджського міжнародного  книжкового ярмарку.

Як вдалося зробити український стенд у Бейруті?

Попри регулярні й довготривалі переговори з організаторами виставки, які проводила дослідниця, професорка, письменниця і дружина посла Марина Гримич, отримати безкоштовно стенд не вдалося, та вдалося отримати знижку на розроблення архітектури стенду. Адже розробкою архітектури займалися Катерина й Самі Карбіт, дизайнери з української діаспори. У порівнянні з більшістю стендів український стенд виглядав вишукано.

«Минулого 2016-го року я вперше дізналася про Бейрутський міжнародний арабський книжковий ярмарок. Ми щойно приїхали тоді в Бейрут. На ярмарку презентувалася книга арабською мовою “Бейрутські оповідання” у перекладі Імадеддіна Раефа. Я поставила собі за мету взяти участь у ярмарку наступного, тобто 2017-го року. Мені вдалося вийти на Клуб арабської культури. Як знаєте, на Сході переговори тривають місяцями. Так було і в мене – я з травня регулярно зустрічалася з Клубом з регулярністю раз на два тижні. Щодо безкоштовної площі під стенд нам домовитися не вдалося, зате вони нам запропонували, що  один день (неділя) 10 грудня велика площа (два конференц-зали і хол) буде надана нам під проведення Дня України на Бейрутському книжковому ярмарку. Спершу я зраділа такій перемозі, а потім зрозуміла, що це додатково величезний шматок роботи. Але відступати і втрачати таку можливість було якось не комільфо», – розповідає Гримич.

Україна не тільки вперше брала участь у цьому ярмарку, їй виділили окремий день – День України на Бейрутському міжнародному арабському книжковому ярмарку». Відбувся продаж українських дитячих книжок, театралізований мюзикл,  музично-театралізована вистава. Та найважливішою подією стала презентація драми Івана Франка «Зів’яле листя», яку з української на арабську мову переклав Імадеддін Раеф (проект Посольства України в Лівані та ГО «Українці Лівану»).

«Найсильніші враження на мене справили двоє великих поетів – Леся Українка (і її поїздки в Єгипет) й Іван Франко. Я довго їх читав, аж доки не вирішив перекласти арабською мовою ліричну драму Івана Франка «Зів’яле листя», яка вразила мене емоційною катастрофою, де ліричний герой закінчує своє життя самогубством. Я читав збірку раз по раз, намагаючись зрозуміти можливість перекладу і оцінити труднощі, приховані в метафоричних і риторичних виразах, відчути ритм і порівняти його з арабськими принципами віршування. Зрештою я вирішив взятися до перекладу цієї збірки, яку Франко творив впродовж десяти років і випустив у світ 121 рік тому», – розповів Раеф.

Повний зал людей зібрало виконання романсів на слова Франка самим Послом Ігорем Осташем, Валерією Хобот та одного з водіїв посольства України Ваеля Хайдара, що акомпанував на традиційному народному ліванському інструменті.

Відома палестинська співачка Амалі Кауваш поклала музику на вірш Івана Франка «Чому мене до тебе так тягне», а виконання справді вразило. 

Такі презентації – це лише перший вихід українських текстів на арабську літературну мову. Тут знають Миколу Гоголя, Миколу Островського, Всеволода Нестайка. Лише минулого року у Кувейті вийшли переклади вибраних творів Тараса Шевченка (переклад Олени Хоміцької, Імадеддіна Раефа), а цього року побачили світ аж три книги – «Бейрутські оповідання» Агатангела Кримського (у Бейруті, перекладач Імадеддін Раеф), «Леся Українка: вибрані поезії та листи» (у Каїрі, переклад Олени Хоміцької, Саміра Мунді).

Проте посол України в Лівані Ігор Осташ мріє про формування невеличкої бібліотеки українських текстів на арабську мову по закінченню своєї каденції. І зважаючи, як йому завдяки підтримці дружини Марини Гримич вдавалося організувати стенд, домовитися про зустрічі з найважливішими видавцями й організаторами виставки, привести на стенд високопосадовців Лівану й ЗМІ, сумніву у виконанні цієї мрії не виникає. Проте сучасну арабську літературу в Україні також не знають.

Читайте також: Лейпцизький книжковий ярмарок: читати, слухати, говорити один з одним

Олена Хомицька, директорка Єгипетського Центру арабської мови та культури інституту філології Київського національного університету ім. Т.  Шевченка, вважає, що  сучасна арабська література в Україні відома лише вузькому колу арабістів.

«Але говорити про відсутність інтересу українського читача було б неправильно: досить часто до мене звертаються знайомі, які не мають відношення до арабістики, з питаннями про сучасну арабську літературу, просять порадити книги, і чи можна щось почитати у перекладі і де знайти ці твори. Тобто інтерес українського читача, безперечно, є. Є у нас і фахівці, які хочуть і можуть перекладати з арабської, але, на жаль, бракує зацікавленості видавців. Ті переклади, які все-таки з’являються, є радше результатом індивідуальних зусиль арабістів, яким не байдужа арабська література, і які хотіли б, щоб український читач мав змогу читати її рідною мовою»,  – зазначає Хомицька.

З іншого боку, додає вона, в останні роки в Україні активно розвиваються академічні дослідження з сучасної арабської літератури, в КНУ імені Тараса Шевченка з 2015 року проводиться щорічна міжнародна наукова конференція з історії арабської літератури, яка користується значним інтересом дослідників арабської літератури з багатьох країн Європи та Сходу.

«Я розумію, що зараз всі дивляться на Захід. Тим часом на Сході – просто шалено величезний потенціал книжкового ринку. Проект просунення на арабський схід української книжки і української культури назагал має великі потенції. Але процес має бути зворотнім. “Експорт” перлин культури Близького Сходу в Україну може внести свіжий струмінь в наше культурне життя», – вважає Марина Гримич, програмна директорка представлення України у Бейруті.

Гримич визначає такі найпомітніші результати події: «Якщо чесно, готуючи українську програму на Бейрутському міжнародному арабському книжковому ярмарку, я не сподівалася на той успіх, який зрештою мала ця подія. По-перше, це виявився шалено широкомасштабним іміджовим проектом. Два тижні тривав ярмарок, тисячі відвідувачів і десятки тисяч школярів, яких щодня великими автобусами привозили на виставку. Звичайно, інтерес до стенду був різний: від простої цікавості до професійного інтересу, від «Вау! Україна має такі класні книжки» до «Тепер I Ukraine». По-друге, це десятки репортажів та інтерв’ю в ліванських і навіть позаліванських мас-медіа. По-третє, це проект Посольства України в Лівані та ГО «Українці Лівану» за програмою виконання Плану заходів Міністерства закордонних справ України на 2017 р. з реалізації бюджетної програми  №1401110 щодо підтримки зв’язків з українцями, що проживають за межами України. Це «Зів’яле листя» Івана Франка в перекладі арабською мовою Імадеддіна Раефа з ілюстраціями Олександра Мельника. Ви навіть не уявляєте, з яким трепетом цю книгу тримали у руках любителі арабської класичної поезії! По-четверте, це величезна волонтерська праця українців Лівану, яка консолідувала громаду. А по-п’яте, це комерційний успіх. На ярмарок приїхала група українських видавців і організаторів книжкових фестивалів та івентів в Україні».

Та найважливішим результатом стало рішення Асоціації арабських видавців надати Україні безкоштовний стенд на Арабському книжковому ярмарку в Абу-Дабі в квітні-травні 2018 року.

А Книжковий Арсенал, у свою чергу, сподівається побачити на виставці й ліванських гостей вже 30 травня – 3 червня наступного року.

Це прекрасна нагода, але й черговий виклик для видавців і організаторів партнерської участі.

Які результати поїздки українських видавців?

Також для української делегації видавців і координаторки міжнародного фестивалю Книжкоий Арсенал були організовані зустрічі зі Ліванським читацьким клубом, походом у букіністичну книгарню Halibi й зустрічі з Асоціацією арабських видавців.

(у книгарні Halibi)

Анетта Антоненко, 

директорка Видавництва Анетти Антоненко

Марина Гримич зробила неймовірну роботу за рік з організацією і поширенням інформації про Україну. Це як приклад, що може зробити одна активна людина, яка «горить» справою. Практично Марина Гримич проторувала нам перспективний шлях до арабського світу, зорієнтувала в регіоні, познайомила з «потрібними» людьми. Якщо українські видавці не будуть проявляти активність, то вся її величезна робота просто тихенько згасне без результатів.

Ми маємо фундаментально закріпитись на цьому ринку, але «восток – дєло тонкоє». Без присутності особистій на виставках, зустрічах нам не вдасться знайти контактну співпрацю. Тут інтернет важливий чинник, але явно не основний.  Тільки спільні колективні стенди дадуть результат. Це погляд на сьогодні. Далі вже буде легше рухатись і розвиватись.

Я втішена, що творчістю Любка Дереша зацікавилось одне з видавництв, яке якраз займається Literary Fiction. Навіть відсутність в мене каталогу видавництва (як відомо видавці каталоги готують якраз взимку з перспективою на весь рік) не завадило домовитись, що найближчим часом я надішлю всі матеріали. Звісно, вплинула інформація, що Любкові лише 33 роки і у нього вже 10 книжок, багато з яких видані відомими світовими видавництвами. Будемо сподіватись на позитивний результат.

Отримання конкретних адрес працівників видавництв, які займаються питаннями купівлі прав, завжди дуже цінне. Особливо, коли це стосується великих груп як Hachette і особливо, коли це такий складний регіон як арабський.

Участь в групі сфокусувала й мою конкретну роботу. Якщо досі я ще сумнівалась, чи треба спробувати зайти на арабський ринок, то тепер всіх страхи і застереження розвіялись. Треба пробувати і активно.

Володимир Самойленко,

директор видавництва «Ніка-центр»

Маю   два   контакти   з   видавництвами,  які  швидко  зраділи  нашій спеціалізації,  вбачаючи можливість продати свої права. Одне – широкий спектр  нон-фікшн (пропозиції ще попереду), друге – езотерика, видана
англійською. Цей останній автор  дуже  нагадує  одну  нашу  авторку – манерою викладу, подачею, акцентами,  що  породжує  зустрічні надії хоч якось зацікавити їх нею.

Проте, поки що лише надії. Крім того – дуже багато різноманітної інформації, яка може неочікувано спрацювати у майбутньому. На  жаль, не побачив своїх друзів з арабського видавничого світу, а на це  розраховував – мабуть, треба було ретельніше до цього готуватися, а не бути впевненому у їхній присутності.

Оксана Зьобро, 

керівник відділу маркетингу та зв’язків із громадськістю Видавництва Старого Лева

Для Видавництва Старого Лева участь у колективному стенді України на Beirut International Arab Book Fair – це чудова нагода подивитися на зовсім новий книжковий ринок та оцінити перспективи співпраці.

Цікаво, що арабські видавництва працюють не на територію, а на мови. Видавши книжку у ліванському видавництві, ти автоматично отримуєш дистрибуцію на весь арабомовний ринок. Цей факт робить співпрацю ще привабливішою) Рухатися на Схід у плані співпраці, звісно, тяжче, ніж на Захід. Тут грає роль і поінформованість у тому, що ж така Україна і чим вона може бути цікава, і культурні відмінності і релігійні нюанси, і брак перекладачів з української на арабську і навпаки. Проте складно – не означає неможливо. І той факт, що Україні запропонували взяти участь колективним стендом на книжковому ярмарку в Абу-Дабі, тому підтвердження. Для нас ця поїздка була перш за все розвідкою та початком налагодження контактів, які можна закріпити і розвинути в подальшому. І обидва ці напрямки вдалися.

Елеонора Сімонова,

директорка видавництва «Нора-Друк»

Перше знайомство з арабським книжковим ринком відбулось завдяки Посольству України в Лівані і особисто невтомній координаторці української програми на Бейрутському міжнародному книжковому ярмарку Марині Гримич. Цей ринок для нас може бути перспективним, оскільки якщо книжка виходить, наприклад, в ліванському видавництві, вона автоматично потрапляє в дистрибуцію на весь арабський світ. Кілька ліванських видавців вже зацікавились деякими творами з нашого каталогу, будемо далі вести перемовини. Ми раніше були більш орієнтовані на європейський ринок і європейських агентів, мали успішні продажі прав у Франції і Італії, але після відвідин Бейруту я серйозно замислилася про вихід і на арабські ринки.

За допомогу у написанні матеріалу дякуємо Аллі Костовській

Світлини авторки