— Термін «зелені» означає дружні сили, війська. Це походить з військових карт, де ми позначаємо ці армії зеленим, а наші сили, американські, синім. В Афганістані атака, що називається «зелені проти синіх», означає, що афганці вбили американських консультантів. У книзі це метафора. Вона про те, що трапляється, коли війська, за які воював ти, прагнуть знищити тебе. Книга про американця, якого вбив афганець. Але ця історія розказана від імені афганця».

У книзі немає нічого суто біографічного. Хоча деякий його досвід в книзі є, каже автор.

Він стисло так характеризує свій твір: «Це роман про війну і про те, як вона стає все гіршою і гіршою та триває, триває, триває...»

І додає: «Головний урок, який ти засвоюєш на війні, — це те, що війна існує в сірому просторі. Немає гарних і поганих хлопців. Це просто обмежений простір між. У книзі це одна з центральних ліній, що війна не чорно-біла».

І ще порада від автора-піхотинця: «Багато людей, коли усвідомлюють, що решта їхнього життя полягатиме в тому, що вони будуть сидіти на ганку й пити пиво, впадають в депресію. Тож, коли повертаєшся з війни, ти мусиш знайти нову ціль, хоча це й дуже важко».